ЕКСПЕРТНА ДУМКА
ЕКСПЕРТНА ДУМКА
Стаття старшого юриста АО «ESTER GUARDIANS» Анастасії Понич, опублікована у всеукраїнському професійному виданні «Юридична Газета», присвячена актуальним тенденціям судової практики у спорах про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф.
Питання відшкодування шкоди, завданої збройною агресією російської федерації, залишається одним із найактуальніших для українського бізнесу. Від початку повномасштабного вторгнення тисячі підприємств втратили виробничі потужності, нерухомість, обладнання, товарні запаси та можливість здійснювати господарську діяльність.
Якщо у 2022–2024 роках судова практика демонструвала виразну тенденцію на підтримку постраждалих суб’єктів господарювання, то протягом 2025–2026 років підходи судів стали більш вимогливими до процесуальних аспектів та доказової бази.
Чи означає це, що суди перестали підтримувати бізнес? На мою думку — ні. Проте вигравати такі спори стало значно складніше.
Як формувалася практика після початку повномасштабного вторгнення
Після 24 лютого 2022 року українська судова система зіткнулася з безпрецедентною категорією спорів — позовами про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором.
Важливим етапом стало рішення Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, яким було визначено, що відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам та бізнесу внаслідок збройної агресії, несе саме російська федерація.
Фактично ця правова позиція заклала фундамент для подальшого формування судової практики та відкрила можливість для масового звернення до українських судів із відповідними позовами.
На початковому етапі суди займали доволі лояльну позицію щодо позивачів. Судовий збір не справлявся, а вимоги нерідко задовольнялися навіть за обмеженого обсягу доказів. У практиці переважав підхід, спрямований насамперед на забезпечення доступу до правосуддя для осіб, які постраждали від війни.
Alter ego держави-агресора: пошук реального механізму виконання рішень
Однією з найбільш цікавих тенденцій стало застосування концепції alter ego держави-агресора.
Суть підходу полягала у залученні до справ не лише російської федерації, а й окремих російських юридичних осіб, які фактично виконують функції держави або діють в її інтересах.
З практичної точки зору цей механізм виглядав особливо перспективним. Адже головною проблемою таких спорів завжди було не отримання судового рішення, а його виконання.
Залучення юридичних осіб як співвідповідачів потенційно відкривало можливість звернення стягнення на їхнє майно, зокрема за межами України. Саме тому багато правників розглядали концепцію alter ego як один із найбільш реалістичних інструментів для фактичного отримання компенсації.
Нові процесуальні бар’єри
Протягом останніх двох років судова практика поступово почала змінюватися. Одним із найбільш відчутних нововведень стало посилення вимог до належного повідомлення відповідачів.
Якщо раніше суди допускали направлення процесуальних документів на офіційні електронні адреси органів російської федерації, то нині дедалі частіше вимагається надсилання повного комплекту документів через дипломатичні установи рф за кордоном із перекладом усіх матеріалів справи. Для бізнесу це означає додаткові часові та фінансові витрати. У справах про відшкодування збитків обсяг матеріалів часто сягає тисяч сторінок, що суттєво ускладнює виконання відповідних процесуальних вимог.
Суди стали більш вимогливими до доказів
Ще однією помітною тенденцією стало посилення стандартів доказування. Тривалий час експертні висновки, підготовлені відповідно до Методики визначення шкоди та обсягу збитків, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 №3904/1223, фактично сприймалися судами як достатній доказ розміру шкоди.
Сьогодні ситуація змінилася. Суди дедалі частіше наголошують, що експертний висновок є лише одним із доказів та має підтверджуватися первинною бухгалтерською документацією, фінансовою звітністю, накладними, актами виконаних робіт та іншими документами, які дозволяють перевірити обґрунтованість заявлених збитків. Фактично це означає повернення до класичних стандартів доказування, характерних для господарського процесу.
Судовий збір: новий виклик для бізнесу
Окремої уваги заслуговує питання сплати судового збору. Тривалий час пільга, передбачена пунктом 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувалася не лише до позовів безпосередньо проти російської федерації, а й до спорів із залученням юридичних осіб за принципом alter ego. Однак наприкінці 2025 року Верховний Суд сформував інший підхід.
Суд дійшов висновку, що звільнення від сплати судового збору поширюється виключно на позови до держави-агресора, але не на позови до юридичних осіб, навіть якщо вони розглядаються як її alter ego. Практичним наслідком стало те, що позивачі у таких справах змушені сплачувати судовий збір на загальних підставах. З урахуванням ціни позовів у більшості випадків йдеться про максимальний розмір збору, який у 2026 році перевищує один мільйон гривень. Для багатьох підприємств, які вже зазнали значних збитків унаслідок війни, це стало серйозним бар’єром для доступу до правосуддя.
Чого очікувати бізнесу далі?
На сьогодні можна констатувати, що українські суди поступово відходять від спрощеного підходу до розгляду спорів про відшкодування шкоди, завданої війною. Разом із тим це не свідчить про зміну ставлення судової системи до бізнесу чи постраждалих осіб. Скоріше йдеться про закономірний етап розвитку практики, коли нова категорія спорів переходить від стадії формування базових правових підходів до стадії вироблення чітких процесуальних стандартів. Для бізнесу це означає необхідність більш ретельної підготовки до судового процесу: формування повної доказової бази, належного документування збитків, правильного визначення кола відповідачів та врахування потенційних процесуальних витрат ще на етапі планування спору.
У 2026 році ключовим фактором успіху в таких справах стає вже не сам факт завдання шкоди війною, а якість підготовки позову та здатність позивача підтвердити свої вимоги відповідно до сучасних стандартів доказування. Саме тому професійний правовий супровід на етапі підготовки справи сьогодні набуває вирішального значення для досягнення реального результату та подальшого виконання судового рішення.
